Восени 2008 року сервери, які обслуговували роботу офісної локальної мережі, відпрацьовували вже третій рік та необхідно було здійснювати їх планову заміну.
1. Основний сервер: 2xXeon 5335 4x2.0GHz, 4Gb пам'яті, 4x73Gb SCSI 15000rpm (RAID 10).
2. Термінальний сервер: 2xXeon 5335 4x2.0GHz, 4Gb пам'яті, 2x73Gb SCSI 15000rpm (RAID 1).
3. Backup server: 1xXeon 3065, 2Gb пам'яті, 4х500Гб SATA (RAID5).
Ми вирішили перевести їх у віртуальне середовище. Як платформа віртуалізації використовували безкоштовний з недавнього часу продукт VMWare ESXi
(зараз використовується версія 3.5.0 Update 3, build 123629). Апаратна частина: один двопроцесорний сервер, два чотириядерні процесори Xeon E5462 2.8GHz,
FSB 1600MHz, 16Gb пам'яті, 6х146Gb SAS 15000rpm (RAID 10), 2x1Tb SATA (RAID 1).
Загалом результатом дуже задоволені.
Плюси:
Значно підвищилась продуктивність системи.
Працюючи на одному, але більш продуктивному сервері, продуктивність системи в цілому виявилось значно вища чим при роботі на декількох, але більш продуктивних серверах.
Працювати в терміналі стало значно комфортніше. При цьому середня загрузка процесорів фізичного сервера знаходитись на рівні 40% - 50% під час робочого дня.
Значно знизилось енергоспоживання.
Справа не стільки у вартості споживаної електроенергії (у нашому випадку це зовсім не багато) скільки у вартості та часі автономної роботи системи безперебійного живлення.
Використовується ДБЖ APC SmartUPS RT 3000VA з однією додатковою батареєю. Крім зазначених серверів, він живить веб-сервер (його не переводили у віртуальне середовище
з міркувань безпеки), офісну АТС, мережеве обладнання. До переходу на віртуальні машини час автономної роботи всієї системи становив
1 годину 30 хвилин - 2 години 30 хвилин залежно від навантаження (2 години 30 хвилин - вночі за відсутності навантаження).
Наразі час автономної роботи вдень під навантаженням становить 4 години 30 хвилин.
Немає залежності ОС від обладнання.
Всі ОС встановленні на віртуальних машинах, «конфігурація» котрих стандартна (з точки зору ОС та драйверів). Коли знадобиться перенести віртуальні машини на нові обладнання,
це займе на порядок менше часу у порівнянні з тим, якщо б знадобилось переносити системи з фізичних серверів на інші фізичні сервери.
Згадуючи скільки часу останній ас зайняла міграція на нові обладнання, цей фак не може не радувати.
Проста міграція існуючих серверів у віртуальне середовище.
За допомогою утиліти VMWare Converter перенесення працюючих серверів з фізичних машин на віртуальні пройшло досить гладко.
Довелося лише заново налаштувати TCP/IP на мережевих адаптерах та повторно активувати Windows Server та Microsoft Office
через значні зміни у конфігурації обладнання з погляду ОС.
Є можливість швидко розгорнути новий сервер за потреби.
Якщо необхідно розгорнути новий сервер для експлуатації або для тестових цілей, це можна швидко зробити у віртуальному середовищі
без необхідності придбання нового обладнання.
С какими проблемами и ограничениями столкнулись по ходу:
Фізичні та логічні процесори
Windows Server Standard Edition підтримує максимум 4 процесори. Small Business Server - 2. Проблема в тому, що коли ці ОС встановлюються на фізичні сервери,
то зазначені обмеження стосуються кількості фізично встановлених процесорів, а при встановленні на віртуальні машини - фізичними з точки зору ОС є процесори,
які VMWare «показує» гостьовий ОС, а це - процесорні ядра. Також є обмеження VMWare ESX/ESXi, яке не дозволяє одній віртуальній машині виділити більше 4 процесорів
(фактично - процесорних ядер). В результаті, при встановленні VMWare ESXi на сервер з двома чотириядерними процесорами (всього - 8 ядер),
одній віртуальній машині можна виділити не більше 4-х процесорних ядер (продуктивність 1-го фізичного процесора), а для Small Business Server - 2 процесорні ядра.
Немає можливості «передавати» віртуальним машинам прилади, що підключенні до портів USB, COM, LPT фізичного сервера (в ESXi 4.1 ця проблема вирішена).
Всього на старих серверах було задіяно 3 COM порти (2 модема та консоль Cisco). Після переносу серверів у віртуальне середовище довелося скористатися
пристроєм ATEN SN0108 Serial over the NET, щоб можна було «підключити» обладнання, що використовується, до віртуальних машин.
Існує ПЗ, що дозволяє отримати доступ по мережі до USB пристрою, підключеного до віддаленої машини, але у нас воно не тестувалося.
Аналогічне рішення для портів LPT не зустрічалось. SCSI пристрій (в нашому випадку – стрімер) передається віртуальній машині без проблем.
Зроблені висновки:
Очікування від переходу на віртуальні машини виправдалися практично повністю. В результаті вийшла продуктивніша система, що споживає значно менше електроенергії та,
відповідно, працює значно довше на наявній системі безперебійного живлення. Обмеження, з котрими зіткнулися по ходу, хоч і додали клопоту,
але жодна з них не виявилася серйозною проблемою, яку не можна вирішити чи обійти.
Перевести на віртуальні машини можна далеко не всі сервери, але більшість з них можна. Як показала практика, в нашому випадку це перехід виправдав себе на 100%.
